Стань, сплячий

СТАНЬ,   СПЛЯЧИЙ

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

«Устань, сплячий, і воскресни з мертвих, і воскресить тебе Господь!» Так співали християни з перших днів існу­вання Церкви. Цей заклик звернутий і до нас, тому що душа

наша спить глибоким тяжким сном: сном лінощів, пасивно­сті, гріха. І говорить нам Церква: «Хай воскресить тебе Христос!» Отже, не своєю силою устань, а силою Христа.

Великий піст є саме той час, коли треба почути це слово, нарешті прокинутись. Можливо, цілий рік ми спали день за днем йдуть так швидко: здається, це було вчора, ;і минув уже місяць, здається, це було місяць тому, а вже рік промайнув – летить життя і ми не помічаємо часу, що минає. Чому не помічаємо? Тому що спимо, пливемо за течією, тому що ми послабшали, але Церква говорить нам: «Устань, сплячий, і воскресни з мертвих!» І душа наша, іболена від гріхів, мертва, повинна воскреснути.

Буває, йдеш полем, бачиш – стоїть людина і вимахує руками. Підходиш ближче, а це, виявляється, опудало, його поставили, щоб відлякувати птахів. Мертва річ – шапка, сорочка, дрючок. Ось і наша душа, здається, ніби живе, а придивишся ближче – життя немає: ні думок ясних, ні віри живої, ні почуттів добрих – усе заніміло, вкрилося кригою. Чудесно, що Великий піст співпадає з весною, коли, наче мертві, дерева починають оживати, земля, вкрита снігами, ось-ось почорніє, і слово Церкви звучить до нас: «Устань, сплячий, і воскресни з мертвих, і воскресить тебе Христос». І ось тут ми осягаємо найголовніше у вірі нашій. Я іапитав якось в однієї жінки: «Ти віруюча? Православна?» ‘ «Так, – вона відповідає, – я ходжу поминати своїх покій­ників». Та хіба ж у цьому наша віра? Звичайно, треба поминати померлих. Але їх поминають і погани, і навіть ювсім невіруючі люди. Коли настає недільний чи суботній день на цвинтар приходять юрби людей. Але чи всі вони прийшли туди помолитися? Отже, не це головне в нашій вірі. А що ж головне? У кого запитати? Хто відповість? А відповідь ясна, єдина, з уст Христових, іншої відповіді немає, усе інше – неправда, людські помилки, людські иередання. Що ж говорить нам Господь? У чому суть віри нашої, яка може нас підняти, розбудити і воскресити?

Коли книжник на ім’я Никодим захотів дізнатися, в чому суть віри Христової, він прийшов до Самого Господа. І Іикодим соромився товаришів, боявся людських пересудів, гаму прийшов він серед ночі і запитав: «Як же жити?» І Господь йому відповів: «Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». Никодим сказав: «Як може людина родитися, бувши старою?» Тоді Господь йо­му відповів, що народитися треба з води і Духа. Вода – це хрищення, вступ до Церкви, а Дух – це віра наша, яка прий­має силу Господа.

Кожен з нас має молитися за те, щоб Господь дав нам цей Дух, щоб дав це народження. «Хто не народиться зго­ри, – говорить Господь, – той не ввійде в Царство Боже». Хто не відчує на собі Його руку, так і стоятиме мертвим у храмі до кінця своїх днів і не почує голосу Божого: «Ус­тань, прокинься, устань, сплячий!».

Отже, дати нам життя може лише один наш Господь Спаситель – силою Свого Духа. Але кому ж Він цю силу пошле? Тим, хто прагне, хто просить, тим, хто молиться, хто благає. Тому всіх нас Церква закликає: «Моліться, просіть».

Ми повторюємо щодня: «Прийди і оселися в мені і очисть мене від усякої скверни». Це ми просимо, щоб Гос­подь до нас прийшов, у нас ввійшов, і очистив нас від злос­ті. Ось це і є християнське життя, про яке нам говорить преподобний Серафим: «Мета нашого життя – знайти силу Духа Божого в серці#». Ми слабкі? Так. Погані? Так. Не­мічні? Так. Сплячі, мертві – так! Але прийде Господь, роз­будить сплячого і воскресить померлого. Амінь.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>