ВЕРБНА НЕДІЛЯ

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Коли за тиждень до Пасхи Господь в’їхав на віслюку до Єрусалиму, народ радів, а Він плакав. У людей були свої мрії, свої надії, свої бажання, а Господь бачив їх майбутнє, і сльози були в Нього на очах. Він оплакував Єрусалим, го­ворячи: «Не пізнав ти часу відвідання твого». І ці слова для нас мають бути дуже важливими, тому що відвідання Гос­поднє приходить до кожної людини, до кожного з нас Він стукає. Наче потаємно, ніби непомітно, в обставинах нашого життя, в глибині нашого серця, ми чуємо заклик Господній: «Йди за мною, слухай голосу Мого». І часто так буває, що ми не впізнаєм дня наших відвідин. Я памятаю, як одного^ разу розмовляв з чоловіком похилого віку, життя якого бу­ло сірим, тьмяним, позбавленим усього духовного. І він роз­повів мені, що якось в юності, коли він йшов вулицею міста, його ніби зсередини засліпило незвичайне світло і він побачив весь світ навкруги, осяяний Божою присутністю. Для нього вже не було стіни, яка відділяла Небо від землі.

Це був поклик Божий і відвідання Господнє, а потім, він сказав, що все це було залишене, забуте. Минули роки, метушня, турботи охопили його й ніколи більше він не звернувся до Того, Хто його покликав.

І кожного з нас кличе Цей Голос. Кожен з нас, якщо гарненько пригадає, то знайде у своєму житті такі моменти, коли Господь був дуже близько; здавалося, серце було сповнене сили, яку Він дав, а потім ми все забули, все покинули, і ми знову пішли життєвим шляхом, несучи на собі напис, що ми християни, православні, а в серці у нас був морок, пітьма, відчай, страх, безнадійність. Ми не пізнали часу відвідання свого, ми не розпалили того вогню, який Господь вніс у наші душі! І ми маємо пам’ятати, що, уважно слухаючи, уважно спостерігаючи за знаками Ьожими, ми повинні бути готові в будь-яку хвилину бути покликаними до відповіді. Коли нам доводиться вибирати, як діяти – низько і підло чи по совісті – це означає, що нас відвідав Господь, це година нашого відвідання. І горе нам, коли ми Його не впізнаємо. Якщо нам доводиться вибирати і нам важко подолати свій застій, свої лінощі, свою неміч; якщо нам треба відкрити Слово Боже, якщо нам треба стати до молитви, якщо нам треба себе змусити, а нас ніби каменем тягне на дно, це знак відвідання Божого.

Переборемо себе, зробимо крок до Господа, який кличе нас, інакше Він відійде, і ми втратимо силу, яку Він дає нам. Пригадайте, коли будете йти з храму, про ті миттєвості вашого життя, можливо, важкі, можливо, радісні, але коли справді Господь дивився на нас і чекав, що ми далі чинитимемо. Поміркуймо про те, що нас чекає попереду. Відгукнемось на Ного поклик. Ви запитаєте: «Який же це поклик, де він?» Він звучить для нас завжди в Слові Божому. Якщо ми заглиблюватимемось у нього, то звідти, зі сторінок Писання, зі сторінок Книги зазвучить для нас живий голос Живого Христа.

Преподобний Феодосій Печерський, коли був молодою людиною, часто ходив до храму. Але якось, коли він уважно слухав євангельське читання, почуті слова вразили його як грім і змінили все його життя. Так було і з Антонієм Великим, засновником чернецтва, і з багатьма святими і подвижниками. Раптом їх ніби осявало, і тисячі разів чуті слова набирали нового змісту.

Отже, дорогі мої, ми з вами не покинуті, не самотні, не відірвані від Бога, Він поряд з нами і йде шляхом нашого життя. І час від часу, щоб зміцнити і підтримати нас, Він звертається до нас то з докором, то з закликом, то з очікуванням. І ми намагатимемось почути Його Голос, не пропустити дня відвідання свого. Амінь.

1 коментар до ВЕРБНА НЕДІЛЯ

  1. Mykhaylo коментує:

    Дуже Вам дякую
    я знайшов те що шукав.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>